Свідок часу: журналістський фронт Станіслава Кухарчука
Коли журналістика перестає бути просто професією, вона стає покликанням. Саме так можна охарактеризувати шлях Станіслава Кухарчука — українського журналіста, спеціального кореспондента телеканалу «Інтер», чия робота нерозривно пов’язана з найбільш драматичними подіями новітньої української історії.
Початок, загартований боротьбою
Станіслав народився та проживає в Черкасах. Журналістську стежку розпочав у 2008 році на місцевому телеканалі ТРК «Рось». Уже тоді вирізнявся принциповістю та глибоким інтересом до життя регіону. Далі працював на ICTV, а згодом приєднався до корпункту «Інтера», де працює і нині.
Справжнім випробуванням стала Революція Гідності. 27 січня 2014 року, під час зйомок у Черкасах біля будівлі обласної державної адміністрації, Кухарчук зазнав побиття з боку «Беркуту». Тоді багато журналістів злякалися — він залишився.
Репортер війни
З початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Станіслав Кухарчук не покинув камери — навпаки, він вирушив на передову. Знімав у найгарячіших точках, під обстрілами, серед розбитих міст і солдатських окопів.
Його репортажі — це більше, ніж новини. Це історії мужності, втрат і надії.
У сюжеті про добровольчий загін він не приховує емоцій, коли в кадрі звучить:
«Ми не маємо права мовчати про тих, хто щодня ризикує життям. Якщо це не покаже журналіст, то хто?» — каже Кухарчук, стоячи серед бійців.
Його журналістська позиція завжди чітка — правда має бути, навіть якщо це небезпечно.
Фото: Інститут Масової Інформації
Нагорода як визнання
У 2022 році Станіслав Кухарчук був нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня. Це не лише визнання його професійного внеску, а й символ мужності української журналістики, яка тримає свій фронт — інформаційний.
Чому це важливо?
У світі, де новини часто стають інструментом пропаганди, фігури такі як Кухарчук є рідкісним прикладом чесної журналістики. Його сюжети (як от “У холоді та бруді, під обстрілами ЗСУ тримають оборону Авдіївки” чи “В Україні відзначають День працівників радіо і телебачення: що дає сили воєнним операторам” — не просто кадри з війни, а документація часу, яку потім будуть цитувати історики.
І хоча він не шукає слави, його робота заслуговує на увагу. Бо за кожною новиною стоїть людина — з камерою в руках і совістю в серці.