Єлєна Щепак: як черкаська журналістка збудувала незалежне медіа в місті, де новини часто пахнуть джинсою?

 В її кар’єрі були і мікрофон на телеканалі, і стінгазети в класі (вона згадує про це з усмішкою), і виклики, які змушують або мовчати, або створювати щось своє. Вона обрала друге. 

 У 2019 році, після конфлікту з власником одного з місцевих медіа, який намагався нав’язати редакції, що і як писати, Єлєна з колегами запускає нове видання — «18000». Назва — символічна: саме такий індекс має Черкаси. Але символізує вона більше: глибоку прив’язку до міста, де кожна історія — про своїх.

«18000» — це не просто сайт. Це голос черкаської журналістики, яка не продається. 

 Тут не буде джинси, реклами ставок чи сумнівних пігулок. Тут — про реальні проблеми, про те, що насправді хвилює громаду: відкати, непрозорі тендери, корупційні зв’язки, культурні ініціативи, життя під час війни.

 Своє медіа Єлєна і команда збудували практично з нуля: на підтримці місцевої IT-спільноти, з краудфандингом і грантами. Вони працюють у відкритому просторі, роблять аналітику, розслідування, формати, яких не бояться й столичні видання. «18000» швидко стало еталоном незалежної журналістики в регіоні — його читають і цінують за чесність.

А ще — Єлєна створює можливості для інших. У 2024-му вона стала керівницею медіабази ІМІ в Черкасах — простору, де журналісти можуть працювати під час блекаутів, проходити навчання і отримувати підтримку. У місті, яке живе на лінії тривог, це — неоціненне.

 Про свою роботу Єлєна розповідає й студентам — майбутнім журналістам. Вона говорить з ними не лекційно, а як з колегами. Розповідає, як не втратити себе в професії, як вижити без олігархічних дотацій і як залишатися журналістом, навіть коли простіше мовчати. 

Єлєна Щепак — це приклад того, що журналістика в регіонах не повинна бути другосортною. Вона може бути сильною, незалежною, чесною — і робити зміни. Навіть якщо це просто сайт із назвою поштового індексу.

Немає коментарів

Залишити відгук